História školy

      Škola v Jarabine bola založená v roku 1849. Najskôr sa učilo v dvoch budovách. V obecnej kronike sa uvádza: "Jesť odna nad cerkvoj etažnaja a vtoraja niže cerkvi."  V roku 1869 postavili tzv. Nižnú školu a tá už mala štyri triedy. Pri výstavbe sa podieľali Obecná rada i samotní občania. Druhá školská budova, tzv. Vyšná škola bola vybudovaná v roku 1930 a tretia v roku 1960. Po druhej svetovej vojne bol na školské účely využívaný dom Andreja Saloňa (Basaka), v ktorom boli triedy na vyučovanie. V školskom roku 1960/61 sa už začalo vyučovať v novej modernej osemtriednej škole. Štát na jej výstavbu investoval. 1,5 milióna korún. Do roku 1930 na škole vyučovali len dvaja učitelia, v priebehu ďalších dvoch už boli traja. Škola bola gréckokatolícka s vyučovacím jazykom ruským do roku 1948. V období Rakúsko-Uhorska sa vyučovalo po maďarsky, po vzniku ČSR po rusínsky - slovensky a po oslobodení po rusky. K zásadnej zmene vyučovacieho jazyka došlo v školskom roku 1953/54, kedy sa vyučovacím jazykom stal ukrajinská jazyk a ten sa v škole vyučuje dodnes. Do školy v Jarabine, v tom istom školskom roku do ročníkov šiesteho a deviateho dochádzali i žiaci zo susednej obce Litmanová.

    Škola v Jarabine počas svojej dlhej histórie zakladala a viedla rôzne krúžky, spolky, folklórne a spevácke súbory, ktoré úspešne reprezentovali, reprezentujú aj v súčasnosti našu obec Jarabina. O tom, že jarabinská škola stála v centre všetkých snažení, zaujímavo písal Alexander Duchnovič pre viedenský Vystnik (19.5.1850): "Učte sa rozumu od chudobných Jarabinčanov žijúcich na neúrodnej zemi medzi horami a skalami. Berte si príklad od tých, ktorí sa musia kvôli nedostatku a chudobe potulovať po svete. Na živobytie si zarábajú ako kupci, drotári a robotníci. Čestná jarabinská hromada usúdila, že človek bez vzdelania je sťa nemé zviera, a preto tu založili nádhernú školu, ktorú musia deti navštevovať počas zimy. Vďaka tomu bolo takmer nemožné stretnúť nevzdelaného človeka."

     Orol Tatranský (Mikuláš Mihalič) opisoval záverečnú skúšku jarabinských žiakov, ktorá sa konala 16.4.1850. V tento deň sa zišlo v škole 115 žiakov. Doobeda ich skúšali riaditeľ školy a učiteľ, poobede sa konala verejná skúška za prítomnosti rodičov v príjemnej atmosfére. Deň verejného skúšania sa stal v Jarabine veľkým sviatkom. V ďalších rokoch sa po záverečných skúškach usporadúvali slávnostné koncerty. Veľké úspechy jarabinskej školy naviedli A. Duchnoviča na myšlienku spropagovať ich v ďalšom vydaní svojho šlabikára pod názvom: " Knižočka pre začínajúcich" nevšedným spôsobom. Umiestnil v ňom list jarabinského žiaka, v ktorom ospevuje život v škole, výučbu i zábavu.(Rudlovčáková 1987, č. 26)
      
  

Історія школи

     В 1849 році була заснована школа в селі Oрябинa. Спочатку навчання проходило в двох будовах. В сільській хроніці писали так «Есть одна над церквою, а друга ниже церкви». В 1869 році була побудувана, так звана „нижня школа“, яка мала чотири класи. У будівництві брали участь самі селяни. Друга шкільна будова, так звана „вища школа“, була побудована в 1930 році, а третя в 1960 р. Під час другої світової війни навчання проводилося  в домі Андрія Салоня (Басака), в якому були облаштовані навчальні класи. В 1960-1961 роках  навчання уже проводилося в новій сучасній школі, яка вміщала вісім класів. На будівництво цієї школи держава виділила 1,5 міліона корун. До 1930 р. в школі проводили навчання тільки два вчителі, протягом наступних двох років було вже три вчителя. До 1948 року школа була греко-католицька з російською мовою навчання.  У період Австро-Угорщини викладання велося угорською мовою, після утворення Чехословацької Республіки – русинсько-словацькою, а після визволення – російською. Кардинальні зміни у визначені мови навчання відбулися в 1953/54 навчальному році. Саме тоді українська мова стала мовою навчання і викладається в школі до сьогодні. В тому ж навчальному році школу в Oрябині відвідували вже учні шостого та дев’ятого класів з сусіднього села Літманова.

   За свою багаторічну історію школа в Oрябині заснувала та керувала різноманітними гуртками, об’єднаннями, фольклорними та співочими ансамблями, які  успішно представляли та представляють село Oрябинa по сьогодніший  день. Про Oрябинську школу цікаво писав Олександр Духнович для «Вистника» у Відні (19 травня 1850 р.): «Вчіться розуму у бідних oрябинчaн, що живуть на безплідній землі між горами та скелями. Беріть приклад з тих, кому доводиться блукати по світу через нестачу та бідність. Вони заробляють на життя як купці, ремеселники та робітники. Почесна громада Oрябина дійшла висновку, що людина без освіти — німа тварина, і тому заснували тут чудову школу, яку діти повинні відвідувати взимку. В результаті чого зустріти неосвічену людину тут було практично неможливо».

      Татранський орел (Mikuláš Mihalič) описав випускний іспит oрябинських учнів, який відбувся 16 квітня 1850 року. Цього дня в школі екзаменували 115 учнів. Вранці їх опитував директор школи та вчитель, у другій половині дня в приємний атмосфері проходив публічний іспит у присутності батьків. День публічного іспиту став великим святом у Oрябині. У наступні роки, після іспиту, проводилися концерти. Великі успіхи Oрябинської школи наштовхнули А. Духновича на ідею пропагувати їх у наступному номері свого збірника під назвою ”Книга для початківців”. Він надрукував у ньому лист від oрябинського учня, в якому він оспівує шкільне життя, навчання та розваги. (Rudlovčáková 1987, № 26)